Я загублена в стАрих зітханнях,
Із набридлих ілюзій кохання.
В тих зітханнях мене не знайдеш.
Якось буду я жити. Ти теж.
І в натхненні твоїх поцілунків,
Із розв*язаних пеклом стосунків,
В ті обійми,що вже не впадеш,
Я втрачаю всі сльози. Ти теж.
Що збрехати про сірість надії?
Про буденні нездійсненні мрії?
Про ненависть в якій нема меж.
Не візьмуть мене в рай. Тебе теж.
Я малюю забуті тривоги.
Топчу стоптані нами дороги.
І коли ти назавжди підеш.
Я помру. Я піду. Ти помреш...
P.S. часом люди,які люблять один одного просто на деякий час про це забувають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217616
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2010
автор: Анна Помаранська