Ти ніколи не знаєш,коли буде досить,
Коли переповняться шальки вагів.
Сьогодні світанок відстрочення просить,
Щоб ти аж тепер мене зрозумів.
В моїй темноті, де весь світ по спіралі,
Я дзеркало інших,чужих мені душ.
Ти навчив мене бачити цілі й граалі,
А я зрозуміла,що я просто ключ.
Я можу відкрити собою секрети,
Я можу собою прикрити тебе,
Але в моїй шафі веселі скелети
Назавжди закриті на сотні "але".
Ти ніколи не знаєш,коли буде досить,
Хоча ти вважав,що знаєш про все.
Сьогодні світанок відстрочення просить,
Щоб ти на вогні не побачив мене.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217629
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2010
автор: Вікторія