...незвично пошепки говорити про зірку долі,
особливо тоді, коли зовсім в неї не віриш.
Довгими вечорами сивіють дахи будинків
і за вічністю видніється лише щось безпорадне.
Чиясь рука дописує десяту сторінку сну
і мріє про одинадцяту, але бракує чорнила.
Коли бракує чорнила,відчуваєш себе опустошеним
і мрієш помирати...хоча б раз на тиждень.
Тиждень скорочується вдвічі, ділиш себе на два
і рука завзято просить літер,примушує їх дихати.
На сиві дахи опадає листя,яке не встигло згаснути,
освітлює вулицю і ти живеш,щоб і я могла жити.
---------------------------------------------------
Коли хочеться бути на кілька мрій ближчою до тебе,
я стаю синім метеликом і гріюсь на білому простирадлі днів.
Тобі здається, що крихта неба вміє робити щасливим,
а я ж зникаю від кожного руху руки....кожного подиху...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217653
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2010
автор: Biryuza