Майже така ж дівчина, між дощами схована
Заплітає коси із доріг моїх…
Може, - я валькірія, вітром недокохана…,
Безсердечна бестія, донька сивих криг.
Засвітилась вранішньо, зажурилась полечком,
Засміялась ластівка, хоч нема утіх…
Задивилась посмішка, доле моя, долечко!
Я лечу до лебедів, до братів…
не стих
Ще мій промінь крайностей,
Болісних звичайностей,
Бо я маю вдосталь ще,
років золотих…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217860
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2010
автор: Яна-Марія