А дні ідуть, відпочиваючи ночами,
Милуються на марево зірок .
Мовчать, спостерігаючи за нами,
Пересипаючи в годиннику пісок.
А ми, шалені та невтомні,
Копаючись на цілині життя,
В рожевих мріях про майбутнє,
Не бачимо свого буття….
Хтось згадує батьків, хтось мріє про єдину,
Про ту п’янючу та сліпу любов…
Любов, що робить з нас дитину,
Любов, яка не знає мов….
І от зустрівши ту людину,
Яка приходила до тебе в снах,
Вагаєшся і схожий на тварину,
Очами дивишся, в яких закрався страх…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217974
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2010
автор: zhe