Самотність потом виїдає
Після всезначимих феєрій
Ніч жовтим листям опадає
Мовчить німа вустами прерій.
Страшна супутниця в дорозі
- Жінка не бажана у ліжку!
Завжди чекає десь на розі,
Щоби підставити підніжку.
Видінням дивиться із неба,
Ридає привидом вночі...
Невдавай виду, що так треба
І монументом не мовчи.
Іди й дивися по два боки
Щоб не надати фору жаху
Рахуй скоріше надій кроки
Оминай швидше долі плаху.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217986
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.10.2010
автор: Урюпін Анатолій Іванович