.
"Вже сивіє потроху мій волос,
Тихо час робить діло своє,
Я тебе поцілую у голос,
Марсіанське кохання моє.
Я тужу за тобою у пущі,
Шлю сигнали на ніжний радар"
(Ярослав Чорногуз)
Вже старішаю я, Боже милий,
Хоч на Марсі і довший той рік,
Усе менше лишається сили...
А тобі – дівувати повік?..
Бо ж на Марсі я, ти - на Венері:
Шлю сигнали на ніжний радар
І торкаюся в іоносфері
До принад твоїх юних і чар.
Я цілую тебе у твій голос,
Чую вухом цілунки з орбіт,
Біполярним сяйвом на полюсі
Бачу образ твій із терабіт.
Піду в душ, щоб вода з мене змила
Весь тягар пережитих зим-літ...
Дочекайся мене, моя мила - .
Я будую уже космоліт...
25.10.2010 р.
* Літературна пародія на вірш Ярослава Чорногуза "МАРСІАНСЬКЕ КОХАННЯ" (http://maysterni.com/publication.php?id=53530)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218063
Рубрика: Літературна пародія
дата надходження 25.10.2010
автор: Le Magnifique