Ця історія
Не повториться ніколи
Душі моєї незрозуміла траєкторія
Вилікуйте мене я мабуть хворий
Не такий я в цьому світі
Сльози від плачу і плачу від сльози
Золота рибка потрапляє у сіті
Хліб черствіє у торбі не викинеш гризи
Пошепки а інколи в голос
Розказую про свої й не свої проблеми
Але від цього не розімкнулося коло
Життя підкидає все нові і нові теми
Як ми так і ніколи не мінялися і завжди без змін
Стояли посеред безмежного поля
Падали у молитві ставали на коліна
Картали чому саме така є наша доля
І тільки ставалося в одного зі ста
Це так образно кажу щоби було красиво
Знаходив адресат його листа
І серце чи ще щось там на крилах летіло щасливо
Так я хочу я можу але чомусь мене тримає лінь
Ковтати повітря наповнювати груди
Та мозок знову потрапляє у тінь
Скажіть куди бігти що робити мені люди
На мене все так тисне
До безкінечності я просто сам не свій
Не стає мені в легенях кисню
Свідомість закипає від мрій
Все це ця історія
Яка вже не повториться ніколи
Душі моєї незрозуміла траєкторія
Вилікуйте мене я мабуть хворий
І далі займаюся самолікуванням
Техніки самонавіювання і гіпнозу
Дайте мені я хочу більше кохання
Не перетворюйте мої рими у прозу
Так без дозволу може потім колись завтра
Я прокинуся раніше за всіх
Ви почуєте першими з моїх вуст слово правда
Ви почуєте другими мій яскравий сміх
Якщо не тікати з доріг обраних вірно шляхів
Куди ну це вже питання інше
Більше справ створювати зі своїх слів
Не достатньо говорити це віршем
Можна гірше але стане і цього мінімуму
Будуть гордитися мною сусіди
Кілька за і проти відніму
Подарую сам собі пластмасові квіти
Як колись яке ніколи так і не стане дійсністю
Стрибаю над прірвою на одній нозі
Потім дивуюся що ж таке зі мною в вигуках тю
Хто це потоптався на моїй стезі
Наслідив на ліжку спав і з’їв мій несмачний сніданок
Життя і далі триває без вагомих змін
В повторах вчорашній кожен ранок
Не можу уколіть мені адреналін
Винна в усьому ця клята історія
Яка вже не повториться ніколи
Душі моєї незрозуміла траєкторія
Вилікуйте мене я мабуть хворий
Зв’язані за спиною руки
Розбиваю об стіну чоло до крові
За що мені всі ці так звані муки
По вінця у серці небайдужості і любові
Мова ж не про те самотність яскравий приклад свободи
Думай ще думай сьогодні твій мозковий штурм
Чи всіх героїв знайшли нагороди
Різнобарвним сміттям з перевернутих урн
Давати прохід коли реальність закриває двері
Перший а насправді перший в кінці
Тільки за миті до смерті стаємо відверті
Лінії життя сильніше стискаємо у руці
Та що там я і далі роблю прості рухи свого розуму
Аналізую до безкінечності тільки б не стати божевільним
Не раджу небезпечно це робити кожному
Краще вже бути рабом а не таким вільним
Не заперечую ще більше в свої речення
Засмоктує щосили ця трясовина
Скажіть де правильна життя цього є течія
І в чому моя вина
Ця сама історія
Хай не повториться ніколи
Душі моєї незрозуміла траєкторія
Вилікуйте мене я тяжко хворий
24.10.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218122
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.10.2010
автор: КРІПАКОС