Розпалив в душі вогонь і в одну мить погасив
Плачу над собою знов,мрії стали тільки дим...
Заливаю біль вином і все забуваю...
На словах моїх помер,серце ж не пускає...
Я ненавиджу зірки,не дивлюсь з тобою...
Як же стерти ті думки,де ми були двоє?
Хто сказав вам ,що любов-це до щастя шлях?
А на мене ця любов наводить лиш жах...
Де ти?З ким ти і чому так мучиш мене?
Що для тебе почуття?Твої-тільки гра...
Я зачиню на ключі серденько своє...
Зможу!Сильна!Не помру,хоч люблю тебе...
Ти не вмієш берегти,навіщо ж мені?
Викину усі думки,де жив колись ти...
Забирайся,не тривож мого майбуття...
Люби іншу і пізнай справжні почуття...
Не заплачу,хай її будеш ти кохати,
Проте зможеш,вірю,зможеш навчитись кохати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218329
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2010
автор: МАР`ЯНА КОСТИШИН