Доза. Ще доза. Смакуємо дні.
Світлі і темні. Ласкаві й лихі.
Декому - злобні, комусь шлем привіти -
Жаль, що не дітьми ідемо по світі.
Радість... і вогник. Постійне "чому?"
"Нащо?" і "як?", "для чого?" і "кому?"...
І здивування найменшій дрібниці -
Жаль почуттів, що відмерли в дитинстві.
Діяти підло: один тільки фальш,
Мати на думці нічого... і ґандж,
Зводть хороми величні, ошатні...
Дивно, та діти чомусь не придатні.
Крапля. Ще крапля. Сльоза. Знов сльоза.
Це ж априродньо! Це тільки гроза...
Ні, не горза це! Ще справжність не стерто!
Шкода, дорослі бояться померти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218409
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.10.2010
автор: Віктор Фінковський