Пройшла війна, здавалося б, давно...
Не чути пострілів і плачу в кожній хаті,
Але рубці на серці, все одно,
Не дозволяють ветеранам спати.
Приходять друзі інколи вві сні
Спитати, як живеш, і як родина?
Чи не даремно полягли вони
За Батьківщину, за свою країну?
Ну що тут скажеш весняної ночі,
Щоб не зганьбити пам’яті і слави?
Від сорому примружуючи очі:
«Шанує вічний подвиг наш держава»…
Подяка Вам, і шана, і уклін!
Від тих, чиї діди пройшли крізь пекло,
За те, що сонце в небі не померкло,
І досі чути православних храмів дзвін!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218429
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 27.10.2010
автор: Віктор Нагорний