я живу в кольорових будинках,
кольорових будинках чорно-білих думок.
я іду, під ногами стежинка,
крок за крокм - наступний крок.
як все просто, як складно
до банальності все заучено!
ось зупинка, трамвай і бабуся в вікні,
та насправді, ми всі в заручниках...
цього міста, будинків, дерев
заблукали в чужій реальності.
ми живем в кольорових снах
і говорим чомусь банальності...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218611
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.10.2010
автор: мрійниця