…потанцюємо?. .

***
На  вістрі  голки  хороводять  ангели,
а  я,  із  витривалістю  верблюда
продовжую  протискуватися  у  вушко
танцполу,  
потрарляючи  у  семантичну  пастку
різночитань...
Тугі  горби,  сповнені  цитат,
залишити  б  назовні!..  

Але  тоді  я  упаду  в  безвихіднім  безсиллі?..

Можливо...

***
Верблюд  уперто  
зациклений  лінійним  рухом  у  колайдері  реальності,
та  це  мара...  
Пришвидшення  присутнє,  
а  вибух  −  справді  буде...
Не  тут.
Не  зараз.
Не  одразу.

Можливо...

***
Хто  серед  ангелів  може  порахуватися
з  верблюдом  зрівнявшись?..
Хто  серед  верблюдів  може  порахувати
ангелів  зрівнюючи?..
Хто  впевнить  ангела,  чи  не  верблюд?..

Я  не  верблюд...
Не  мені  протискатись  у  вушко.

Можливо...

***
Горбатого  могила  справить,
рівняючи  й  рахуючи,  що  правий  −  
один  чи  два,  яка  у  тім  різниця?
Лице  ЛИше  Центральний  Елемент,  
для  ідентифікації  −  не  зовсім...
Лукавим  −  безліч  форм,  
вода  в  сніжинках.

Хто  має  вухо  −  хай  пропхнеться...

Можливо,
потанцюємо?..

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218748
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.10.2010
автор: Лариса Іллюк