До схід сонця я піднявся –
У поході день мине.
Всім чим треба запасався
Нині пастухом я є.
Черга нам пасти корови
Ось вже знову підійшла.
Я на це завжди готовий,
Ви скажіть котрого дня.
Люблю я корів погнати,
Завернути, підвести,
Правильний їм шлях вказати,
Не блукали щоб вони.
Цю корову я піджену,
Непосиду страшу я,
По голівці гладжу чемну –
Це компанія моя.
Так потрохи непомітно
Час пастуший пробіжить,
Сонце сяє непривітно,
Шлях до дому вже лежить.
У село ведем корови,
Голос стада ген летить:
«Підняли ми вгору роги,
Буде молоко за мить».
24.02.2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218890
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 29.10.2010
автор: С.Плекан