...я руйную тебе проти власної волі
і руйную себе - одягаю корону звички.
Ран не бачу чомусь(це відсутність солі)
і малюю весь день розфарбовані личка.
Кожна з моїх ляльок ще розшукує зИму,
а одна називає мене оберемком снігу-
за волосся тягну я банальну риму,
потім тану й закохуюсь у відлигу.
Вимикаються сни,як вечірнє світло
і я дякую Богу за тебе...справді.
Ти - моя заборона, тому я зникла,
але знов повернулась (вітри не раді)
Існування обох під брехню акацій-
допиваючи каву, сміюсь в долоні.
Ти втомився,мабуть, від стількох руйнацій-
обіцяю-піду...( а хоча б й сьогодні)
Я руйную тебе,як себе - щомиті
і пробачень відбитки на сірих стінах.
Ми з тобою на землю з небес пролиті
і загинем вже скоро...ми вдвох загинем...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219358
Рубрика: Присвячення
дата надходження 31.10.2010
автор: Biryuza