Ты став мені чимсь дуже особистим,
Неначе Бог тебе створив на мою втіху
Мій світ стає нестримано барвистим,
Від твого весело лунаючого сміху.
Ти моя муза, ти моє натхнення,
Ти змушуєш мене весь час рости .
Ти наче небом послане знамення,
Ти наче світло до якого треба йти.
Чекаю кожну зустріч нашу с нетерпінням,
Щоб довго не міркуючи мене розцілував.
Хтось назве це долею, або лише везінням
Та Бог тебе у шахи колись мені програв..))
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219413
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2010
автор: Вира