Брехня.
Така собі маленька,
миленька брехня.
Аби люди усміхались.
Я її так нанавиджу,
але ж брешу.
Якби я ніколи не брехала,
була б "іншіща".
Немає місця у
палатах, маршрутках.
Речі витерті від пилюки
і волосся нактучене
на пальці.
Випиті усі нерви,
вичитані з паперу
незрозумілості.
Зараз гарна погода.
В мене чудові батьки
і кіт.
Сама собі роблю проблеми,
щоб мати що вирішувати.
Чекаю ганьби,
пережитого стресу.
Мотивуюсь.
Психопатка?
Не те слово.
І інколи роблю все -
частіше- усе, але не те.
Люблю свої рожеві
стіни і лінзи.
Шматки паперу і
зелені ручки.
Але як, до біса,
це все остогидло!
Прагнення волі і страх.
Бо втрачу свою кляту
зону комфорту.
Так не буде вічно-
Я, кіт і комп"ютер.
Буде життя, діти, політика.
Якщо неможливо не вміти
кохати-
Я зробила неможливе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219442
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.11.2010
автор: Мойра