Чиїсь поцілунки знову пахнуть китайським чаєм,
Одне тільки прикро, не можу згадати чиї.
Дощ крокує по вулицях й перехожих не помічає,
Дощ до болю засмучений, хтось у нього поцупив мрію.
Шкандибає до суду, щоб подати на апеляцію.
Барабанить по шибках..Розбивається об пороги...
І шепоче на вушко вітрам, що він має рацію,
І в пориві благальному падає суддям в ноги.
Розмивається в титрах....Розчиняється в дзвінкоголоссі...
І вже зовсім розгублений падає край стола.
Справа в тому, що дощ безнадійно закоханий в осінь...
Як її не молив вона все одно пішла...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219567
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2010
автор: ІлюзіЯ