Вона пішла.
Її не зупинити.
Здавалося, залишився ще крок,
А руки з розпачу у кров розбиті.
Ти ставиш хрест і вішаєш вінок.
Вона пішла.
Хоча була тут, поряд.
Така близька, прекрасна і …твоя.
Ти думаєш – то подарунок долі,
А це лише її зловісна гра.
Вона пішла.
Ти більше не побачиш
Її блакитних з іскрою очей.
І серце ти
назавжди замикаєш,
І раптом зник звичайний стан речей.
Вона пішла.
Її не повернути.
У мріях тільки бачиш її світ.
Та образ вічний
Тобі незабути.
Можливо потім побачиш там її.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219572
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2010
автор: Гільйотина