О, тридцять третій рік!
Горе й смертельний потік!
Скільки дітей пропадало?
Скільки батьків помирало?
Мати дітей пожирала,
Обід і вечерю ж бо мала.
Люди всі розум втрачали,
Навіть і ті, хто не мали.
З хати у хату ходила,
Смерть всіх попідряд косила.
Вогники в домі згасають,
Люди голодні вмирають!
Все вимирало пташина,
Люди й усяка тварина.
Небо було чорнооке,
Сіре, сумне, одиноке.
Ворони в небі кричали,
Людям біду провіщали.
Всіх, хто помер, поховали,
Хоч і по-п'ять поскладали.
Люди! Моліться сьогодні,
За тих, що вже Богу угодні!
Вони – без вини постраждали!
Вони – за наш край повмирали!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220021
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2010
автор: Марина Яковишена