-

Він  не  знав,  що  буде  далі,
він  не  вірив  в  віщування  зір,
не  пізнав  він  ще  печалі
і  не  мріяв  мати  крила  до  цих  пір.
Та  коли  тремтить  все  тіло,
та  коли  душа  взлітає  вище  хмар,
любов  до  ангела  зігріла,
породила  в  його  серці  світлий  дар.

Він  ще  людина,
але  його
заполонили
любов  й  добро.

Доля  наша  -  випадковість,
грається  із  нами  споконвік,
ми  ж  встаєм  з  колін  натомість
і  крокуємо  сміливо  в  Новий  Вік.
Його  чекало  розставання,
сльози,  клятви,  обіймання  у  ночі.
"Змиритись  -  ось  твоє  завдання"
Але  у  відповідь  почула  Доля  "Ні!".

Його  дорога  -
тернистий  путь,
веде  до  Бога,
у  цьому  й  суть.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220173
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.11.2010
автор: Аскет