(...про поезію з іронією, та не без оптимізму)
Із гарних слів кофтинку не сплетеш,
Не витчеш полотна для вишиванки,
Калини кров не підсолодиш теж,
Сукровицею суржиків-підранків,
На пісню солов'їну − ковпаком
Як зашморгу чіпкого порівняння...
Якщо у серці радість і любов −
Чому на думку лізе щось банальне?
Чому так часто нам бракує слів
У мові, що оспівуєм охоче?
Чому сердечності палкий порив −
Зопалу кинуті рядки, мов потороччя?
Як древні зодчі будували храм,
Канони і майстерність поєднавши, −
Стоїть він, непідвладний ворогам,
Попри віки гонінь, облуди й фальші.
Поезія − то дух чуттів і знань,
Мереживо мистецьких неповторень,
Калейдоскоп нечуваних вагань,
Безсилий під навалою спотворень,
Та прОйде час − зажди, потрібен час −
Першоджерельність образів і вражень
Усім нележне повністю воздасть −
(...і без обрАз усі картинки змаже...)))
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220248
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 05.11.2010
автор: Лариса Іллюк