Примари, примари, примари

Примари,  примари,  примари...
Женемось  не  знати  куди.
Секунди,  хвилини,  як  чари,
Спливають  скоріше  води.
Шумної,  швидкої,  гірської...
Ти  їй  не  здавайся!  Живи!
Чомусь  такі  різні  з  тобою,
Чомусь  притягаємось  ми.

А  поруч  довкола  спокуси
Вичікують,  тільки  проспи.
Чому  вони  завжди  у  дусі?
Бо  шлях  твій  не  буде  простий.
Життя  проживають  сміливі  -
Байдужі  -  поповнюють  прах.
І  поки  живем,  поки  щирі
Ми  долю  тримаєм  в  руках.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220332
Рубрика: Присвячення
дата надходження 05.11.2010
автор: Віктор Фінковський