В таку погоду можна тільки пити
солоних сліз цілющу простоту...
І день, що знов настав, благословити, -
дощем укрив душевну наготу...
Забрав у неї біль, розвіяв вітром,
згубив його, як губить падолист.
Із серця струн видобуває світло,
немов з бандури звуки бандурист.
Любовно вичакловуючи пісню,
що лине до небес, у далечінь,
дрібним дощем вмиває осінь пізню,
змиваючи журби холодну тінь.
В таку погоду можна тільки пити
цілющих сліз солону чистоту.
І кожен день новий благословити,
хвилину кожну, долю непросту...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220499
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2010
автор: Адель Станіславська