А повернутись до «тепер» немає сили
І як завжди хронічна втома плаче, скавулить…
Із крайності у крайність окунаюсь
У розбраті з думками. Ще болить.
Чия вина у тому, що таки МИ різні?
Чия у тому, що й не було НАС?..
Мій вечір засинає в сльозах й павутинні
Твій з віскі, сексом і під тихий джаз…
На протиріччях грати надто важко!
За твоїм правилом безправ’я, ти - король.
Я ж не підлегла! Зрозумій! Свавілля в крові!
Ти ревності хотів? Помнож на нуль!
Зачіпки дикі…і в наївності – дитячі…
Мене болять твої знервовані «привіт»
Чекання бісить і направду вже дістало!
Чужі обійми замінили білий хліб…
І тільки інколи… коли й не пригадаю…
Загадки очі: холод у вогні…
Тоді здається поцілунків ТВОЇХ хочу…
Наснись мені, наснись мені…мені…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220546
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2010
автор: Vento