Замовкла надовго.
Оніміла.
Учора зомліла.
4-ту ніч не сплю.
Лікар сказав «до середи»…
«Мір! Труд! ..», «ти не один!».
Вчетверте набираю швидку
І кладу трубку.
Бо не почують. Дарма.
Зарплати… досі нема.
Із 8-ми препаратів
Купила лише три.
Нічого не допомагає.
Немов зурочили.
Температура підскочила.
Їсти нІчого.
Ковтати не можу. Пече тіло.
Вже навіть схудла,
як хотіла.
Учора висьорбала літр чаю
і молока.
Йому написала, що скучаю.
Дурна ж яка!
Сьогодні банан смоктала…
І 40 пігулок - в мені розтало.
Ще 5 інгаляцій.
Вже не стисну й жмені -
Ніякої праці.
Усі пишуть ,
Чим допомогти…
А я не знаю, що відповісти.
І так соромно стає….
І я пишу: «все є».
Бо тільки Бога прошу.
Антибіотику до вечора.
Мої легені обпечені
Написала записку Каті
«Купити боржомі й олію» – полоскати.
Вже сьогодні вона поїде.
І допомоги шукати ніде.
На всю Планету!
Не виходжу з Інтернету.
Якщо знов почну задихатися
Напишу про це в СТАТУСІ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220827
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2010
автор: Келя Ликеренко