Десь останні трави косять,
Сіють по ріллі озимі,
Розгулялась пізня осінь,
Не пускає в гості зиму.
Десь взялось тепло останнє,
Знову з півдня теплий вітер,
Як у старості кохання
Не дає піти зі світу.
Може все уже безплідне,
Заволочене туманом,
І страждає серце бідне
Розтривожене обманом.
І таке в житті буває -
Тільки-тільки сонце блисне,
Як любов перемагає
Все, що було ненависне.
А на завтра хмарне небо
Всю реальність нагадає,
Вже вчорашнього не треба,
Бо зима не відступає.
Що було, уже не стерти,
Пізня осінь не нагріє,
Як хвороба перед смертю
Просто творить ейфорію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220849
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2010
автор: kalush