Вічне запитання про вічне.
Я не скупий, скупе життя до мене,
І я в нім, як ягня те полонене,
В куток загнаний бідкаюсь, кручусь,
А толку, якщо зранку не проснусь.
Так бути, чи колись мені не бути.
Хто скаже, потаємне як збагнути.
Невже ж піду забутий в небуття,
Обмежений хвилинами життя.
А якщо ні… Навіщо я існую?
Від кого відповідь на це почую.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220876
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2010
автор: ВЛАД-ІКС