до журналу Дніпро
Міняє час декор із року в рік,
Природа стелить стежки хитрим штибом.
Незмінний мій бетонний оберіг
Проспектами і площами прошитий.
Там на алеях листя неживе
Забите людським перекотиполем.
І де-не-де обличчя промайне,
Що чимось буде схоже на знайоме.
І над Дніпром, над схилами крутими,
Де особлива кожная зоря,
Порину знову у безодні рими
І вирину із них уже не я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221230
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.11.2010
автор: Quadro.Tony