З дитинства з римою дружу,
До школи вже читала.
Коли… Забула, не скажу,
І віршик написала.
Отак писала просто я,
Тому що, щось писалось.
Про матір рідну, про поля,
Кохання і про старість.
Душа моя у тих рядках,
І сльози поміж ними,
А щастя - високо в зірках,
Що пролітають мимо.
Та якось витвори мої
Попалися на очі,
Тому, з ким дружать солов*ї
Й до музики охочий.
Людина ця - Скубій Петро,
Що віршам дав дорогу.
Дарує він пісні вітрам
Й моїм творінням
пе-ре-мо-гу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221445
Рубрика: Присвячення
дата надходження 11.11.2010
автор: Татьяна Маляренко-Казмирук