В таку погоду можна тільки пити:
Під шум дощу - на стіл вино, лікер.
Слова, слова… Уже, здається, квити -
Один-один. Хто переміг тепер?
Нема, нема і знову згадка блисне
У блискавицю і осінній грім.
Ідеш у непогоду, як навмисне,
В одежах мокрих у новий мій дім.
Пекуча згадка ріже по-живому,
Фізичний біль турбує, та не так:
Пішов у дощ, покинув стіни дому,
Самотній, як у небі чорний грак.
Одне за одним - від дрібниць, до драми,
Це ж тільки слово, а яка вага!
Холодне скло тримають білі рами,
Там міражі… Але тебе нема!
10.11.10
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221532
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2010
автор: Олексій Тичко