Байдужість важко осідала в плечі
Тривога, наче кіт шкребла в душі
Залишившись один в страшний той вечір
Він кров'ю на вікні писав вірші
Він малював у в́іршах давню казку
про те як в квітку проростав пісок
Про те як зло завжд́и має поразку
але тепер добро отримає урок
Бо він любив, літав, немов на крилах
Але тепер без крил і повзає він знов
Його любов вмирала поміж брилах
Що виникали після злих розмов
Розбурханий, накручений як буря
яка лиш дотик приносить в серце страх
Тепер вони як береги у моря
по різні сторони, любові крах...
І він лиш́ившись наодинці з болем
На вікнах кров'ю малював хрести
Я мушу йти, - сприймав як долю
Немає вже... Лиш на вікні Я МУШУ ЙТИ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221620
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2010
автор: fenom