Сьогодні важко дуже нам жити,
З усіх усюд лунають душів крики..
Чужі серед своїх повстали
І замість правди всім брехню подали!
Покажіть мені хоча б одного,
Який за їхній рубль не продав би свого?
Ти вчиш їх, змалечку плекаєш,
Рідне слово в серце й душу закладаєш,
А потім дивишся – воно
До москалів у найми вже пішло.
Та якби ж він тільки знав
Для кого ті слова святі писав…
«І оживе добра слава,
Слава України».
Шевченку, батьку, у твоїх словах надія,
У кожному рядку є та щаслива мрія.
Тоді були такі як ти одинокі,
Але зараз часи ще більше жорстокі.
Так, ми маємо українське вільне слово,
Та чому ж повсюди чуємо російську мову?
Так, на полицях книг твоїх багато,
Та всі беруть чомусь Лук’яненка читати!
Ти так просив обнятися братам,
А їх вже давно рознесло по сусідніх світах.
Кажуть, що тут грошей їм замало…
То й провалюй за кордон їсти їхнє сало!
А ми будемо вдома за гривню жити,
Ти ж за сто доларів туалети їм мити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221774
Рубрика: Присвячення
дата надходження 12.11.2010
автор: ЯСЯ