Йог-нута
Ти плела щось про Веди, ковтаючи восьму чарку.
Обіпершись на факти і стіл (щоб не хитатись).
Ще замовила нам по пиву, ламала карки
Словесам своїм: «Я ненавижду квирлятись…»
Моя любко, я, очевидно, йогнута
Чи то просто заплуталась в нетрищах психоделіки,
Та в сп’янілих зіницях твоїх навіть лінзи погнуті,
І в кишені вчорашній квиток на літак до Америки.
Я не проти твоїх сороміцько-неписаних Істин,
І навіть не проти твоїх заперечень Всевишнього,
Але ж ти не віриш ні в осінь з опалим листям,
Ні навіть в можливість спасенія нікудишнього.
О, мій шизотерику, співай своє mucho besome,
Опісля Завіту дивись про гаранта на Youtube.
Ні, що ти, я чую. Ба, навіть буває весело.
У шалик мотаєшся ти й нетверезо: «Ну тебе…»
Я беру у панянки рахунок, допиваю повними.
Ти стоїш у пальті і чекаєш мене, як пострілу.
Моя любко, тебе малювали мазками безкровними,
Ти проспись. Завтра Істина буде не постерна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221854
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.11.2010
автор: Птицын Анатолий