Чагарники, чагарники, скрізь чагарники. Пройшовши через ті хащі, рослинність розріджується, чути, як реве водоспад. Бистра вода з великим шумом падає із неймовірної висоти. Потім заспокоюється і, ніби, стомившись, лягає перепочити у підніжжя гори, з якої летіла надзвичайно швидко. У басейні Ігуасу спокій і ніщо не насмілиться його потривожити. У повітрі кружляють величні птиці. Вони час від часу спускаються до води, щоб скупатись, напитись і набратись сил.
Водоспад серед безлічі зелених гілок біліє, мов наречена, лоскоче свіже листя, надаючи йому ще більшої привабливості. А рослинки від подиху легкого вітру, ніби вклоняються йому, велетню-водоспаду.
Приємний шум води заспокоює, тож не дивно, якщо ви раптом заснете. Водоспад буде співати вам колискову, а зелене віття берегтиме ваш сон, заховає від надокучливих променів пекучого сонця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222033
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2010
автор: Леся Романюк