Я згущую фарби, розвожу руками,
Танцюю під тихі мелодії трансу...
Такі відчуття виміряють роками...
Це перша умова мого декадансу.
Дивлюся у небо, незлічені зорі
До мене свої просягають долоні.
Кохання і щастя приречено хворі,
А очі надхнення криваво червоні.
Слова мої гострі як скелі каміння,
Одних тільки їх нескінченні запаси.
Слова римувати - безглузде уміння.
Це друга умова мого декадансу.
Піти у пустелю й на зло повернутись,
Вдихнути піску там на повні легені.
І вже після пляшки вина схаменутись,
Що щось позабуто... Які ж ми шалені...
І друзів останніх в азарті програти,
Поставити гроші на культ преферансу.
В самотньому ліжку завжди засинати -
Остання умова мого декадансу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222070
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.11.2010
автор: Саша Кіткотенко