Чекати можна все життя –
Повір, було б кого чекати.
Монолог мого серця тихенько вистукує рукою, на папері, кардіограму слів кохання. Несміливо шепоче : «чекай чекай чекай…»
Не покидає думка, що ось зустрінуся з тобою. Відраховуючи години чекаю того дня. Коли ти зустрінеш мене у місті з шаленим темпом життя, масою людей котрі поспішають у своїх справах. Столиця. Прямую чи то до порогу твого будинку, про місце знаходження якого й гадки не маю, чи то на пошуки самої себе. Гублюся у натовпі молоді, шукаючи твою посмішку.
І ось вже на площі, людно, я озираюсь навколо продовжуючи шукати поглядом твої вуста.
Серце гукає на тебе, очі набираються сліз, руки починають тремтіти. Невже ти не зустрінеш мене?
Благаю тебе, знайди мене, знайди, а я чекатиму на тебе скільки ти скажеш. Ти лише намагайся шукати там де кличе серце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222383
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.11.2010
автор: just me