Коней златогривих осінь припинала.
У п’янких туманах спокій догорів.
Срібних павутинок струни надірвала
Безнадійна туга безкінечних днів.
Блюз співала осінь, а з небес росою
Падав ніжний смуток і лилась печаль.
Ностальгічна сповідь з русою косою
З дійсності зривала мережну вуаль.
Шаленіла мрія, з небуття злітала,
Стримувала пристрасть, тамувала біль…
Златоглавих коней осінь припинала,
А в туманах п’яних спокій догорів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222444
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2010
автор: ParadOks