Було-не було, загубилося
В мороці днів, у смороді міста,
Вітром розвіялося-розбилося,
Жовтим присипалось листям,
Горобиновим намистом. Зникло
Назавжди і зовсім, безповоротньо.
Десь підсвідомо до цього вже звикла
Та, що знову блукає самотньо
Довгими вуличками, до сказу
Вирячившись у міста очі,
Палко жадаючи того екстазу,
Що не відчула тієї ночі,
Пильно шукаючи порятунку
Там десь, де в'язи схилили крони.
Спогад, мов кава низького гатунку,
Смаком гірким тисне на скроні.
Долоні холодним проймає потом.
Вмерти не страшно - страшно втрачати,
Лишається лиш он за тим поворотом
До нестями кричати.
11.04.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222531
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2010
автор: Марічка Хмаринка