Стоїть повитий вітром з неба,
Дощем осипаний рясним,
Думками змучений про себе,
Стоїть борець ,і доля в нім.
З дитинства флейти ніжних звуків ,
Він переріс в міцний орган,
І звуки в нім уже як внуки,
Мов скеля тіло –Божий храм.
Стоїть собі ,пасивний вітру,
як той нескорений маяк.
Не страшні бурі всього світу
Йому …ще дихає вітряк.
Без вітру штиль його не вабить .
Петля ,удавка в шию жме.
Фрегатом в море вийти марить,
Там він живе ,
де вітер дме.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222583
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2010
автор: ВЛАД-ІКС