солодко-нестримні рухи
заводять нас у безкрайність.
і щирого серця звуки
закличуть мене в астральність.
і душі, неначе птахи,
злетять у стрімкім польоті...
і ми, ніби ті комахи,
потонемо в темній сльоті.
і тут ми згадаємо знов,
що все на світі омана,
якщо помирає любов.
і ти, наче тінь туману.
душею у простір злети,
спорідненість там твоя.
так зможеш одна лише ти.
дивись! відірвалась земля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222824
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.11.2010
автор: Троянда Пустелі