Пустий далекий погляд в нікуди
Слова, що помирають ще у горлі
І вітер, що у серці породив
Туманні спогади про стогін волі
Недбалий дотик лезом по руках
Гарячі краплі вилитої крові
І кличе в небо сніжно-білий птах
Малюючи пейзажі кольорові
Твоє невчасне «я тебе люблю»
Благання, сльози та палкі погрози
Але найкращі сни приходять наяву
Коли у серці замовкають грози
Бо все життя я існував для когось
У світі, де здавалось все простим
Де не зважав на чесність та хоробрість
І йшов завжди, руйнуючи мости
Гіркий туман останньої цигарки
Малює марево останніх днів
І все життя написане під кальку…
З нед́опалком мій розум догорів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222849
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.11.2010
автор: fenom