Як добре бути поза часом.
І відчувати подих змін.
З природою відкинуть разом
Могутність непорушних стін.
І бачить дивовижні речі,
Які не завжди бачить світ.
І розпрямити гордо плечі,
Коли своїх дійдеш воріт.
А по дорозі помічати
Блакитність неба, сіль землі.
І ніколи не втрачати
Дух, що породжує пісні.
Тож треба жити неповторно,
Щоб не дарма втрачати час.
І буде кожна мить коштовна.
І спогадом спливе не раз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222998
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.11.2010
автор: Анка