Ну що ж, люди, ВІТАЮ! Другий Чорнобиль...
А дожилися ж - таки! А ви не вірили...
То хто ж ще, крім нас, побачить неба синь?
Отруїли пів-Європи! - Пхе... Пережили...
Ну і що ж будемо робити?! Бо щось-таки треба!
Домучили вже свою рідну Землю! СХАМЕНІТЬСЯ!
Та вона ж за нас так пристрасно молить Бога,
Що з високого чола скапують червоні краплі болю..!
Хіба ж ви не бачите що наробили?!
Величезна стронцієва пляма поселилась у Європі...
а поруч - пурпурова - алюмінієва.
З жахом чекаємо свого завтра...
"А що ми?! Ми не винні! Та ми ж..."
Що, та ви ж?! -НЕЗНАЛИ?! Чи не так?!
І, напевно, вже нічого не можна було вдіяти?
А ситуація все ж, вийшла з-під контролю...
А НА ЧОРТА ТОДІ БУЛО ЛІПИТИ СОБІ СМЕРТЬ?!
Чи ви ж не знали з чим мали справу?!!
От про що ви тоді думали??? Не про майбутнє точно...
Напевно, людство й справді, молоде!
Ще не награлося у війни і царя природи...
Як тіьки Всесвіт нас ще терпить?!
ЛЮДИ, МОЛІТЬСЯ! Так продовжуватись більше не може..!
Років терпіння на всіх не вистачить!!!
10.10.10 21.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223027
Рубрика: Верлібр
дата надходження 18.11.2010
автор: Аліна Шевчук