33. Егегей!Хто ти такиииий?...
повіки кліпали просто шалено.На великій швидкості щось промчало з лівого боку……..Інтуїтивно відчув , це був мотоцикл…Чомусь жовтий, спортивний…….
-Що ти можеш про мене сказаааати? Знову зазвучав цей голос,навколо дуже темно. Я відчув, що стою.Де я?Знову звук мотоцикла, ось він вже голосніше, ще. І тут, картинка почала крутитись повільно, звук вривається в вуха ..рев…-Стооооооооп! Я присів закриваючи вуха руками і з перекошеною гримасою. По правій щоці пробігла слоза, чи може кров….Все стихло. Як звук люмінесцентних ламп, зявивився день, точніше все біле, але очі не ріже. Трісь, трісь. Якісь далекі пагорби. Знов трісь, трісь. Я зрозумів. Я В СТЕПУ. «Я в степуууууу» відбило ехо.
Так ось звідки голос. Мільйони трав дикою хвилею пролетіла біля ніг і побігла далі.
-Ну, спробуй скажи мені, хто я, розкажи Їй !– сміючись грайливо лоскотнуло за коліна.
Я присів. Свіжий вітер приємно лоскотав носа.А звідки вони знають про Неї?
Сухо. Останній дощ був на початку серпня. Трава вже не просила води. Покірна, суха. Якісь будякоподібні мячі. О, цим засуха не страшна.
Я ліг на спину.Тисячами копит проносяться думки. Тут десь проходили скіфи, а до них щось робили греки. Тут на три століття оселились меноніти. Десь саме тут ,скриплячи важкими возами,їхали чумаки. Потім всі ви пішли… Що вас так манило?
Я хочу стати греком, хочу скіфом. Я хочу натягнути лук й випустити стрілу просто в поле, але лук натягнути до тріскоту. Я хочу загнати коня до піни з рота, а потім побігти щосили сам, поки, не впавши, важко дихати-ревіти….Я хочу помолитись вашим богам і згоріти на ваших кострищах віддавши душу степу…
Воїне, я з тобою хочу обійнятись як зі старим другом і вмерти за тебе забравши з собою десяток нечестивців. Дівчино, я хочу випити з твоїх рук вино, а ти сміючись поманиш мене в свою хатину-шатро. Вождю, я хочу навчитись в тебе мудрості і великого спокою. Ніч. Здається тут зірки близько.Чумацький шлях проходить прямо через мене. Ось пояс Персея, а ось Великий Ківш, десь там близько(поряд) Малий. Андромеда – я тебе бачу два
мільйони років тому. А ти така ж гарна.
Цвіркуни, що вціліли від клюву людських індиків, на весь голос раділи й висвистували свої шансони. А в мене чомусь крутились фінальні акорди A Fine Blue Line A-HA.
Чомусь в голові промайнуло, що в такий момент хочеться палити…
Пісня стихла. Я взяв ще одну ковдру і закривши кватирку заснув…
34. …дивно сьогодні Андромеда була зовсім інша, така ж близька і не відома,але зовсім інша…
….дивно і смереки сьогодні шепотіли по іншому,а Черемош,той взагалі тихо шарудів мокрими струмками,ніби впав у задумливу мрячку сну. Верховинська ніч,промовляла задумами.
Вона стояла на полонині розлитій місячним сяйвом….
раптом,не зрозуміло звідки навіть не почула, відчула…. Егегей!…і відлуння далекого мотоцикла жовтого,спортивного…на губах з»явися присмак солі в перемішку з металевим смаком крові…ЧОМУ?Вона повернула голову і раптом…трісь-трісь,повз неї пролетіла стріла,дивна скіфська,а можливо грецька.Десь, зовсім близько, заіржала коняка і втомлений воїн тихо стогнучи впав в обійми сон-трави,що була як ніде інде синя.
…і все таки-це була дивна крапатьська ніч!вона сьогодні буяла безмежністю простору.Думати не хотілось,тільки відчувати і посміхатись кінчиками пальців.Відверто Їй набридло думати і хотілось тільки мріяти, занурившись лицем в сон-траву,ту саму, відчути на щоці дотик степової випаленої трави і німий шепіт вітру….
Захотілось палити і ще одну ковдру.Вона мрійливо засинала,а за вікном сьогодні була, зовсім інша Андромеда,така ж близька і не відома ,але зовсім інша….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223137
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2010
автор: Рутенія