У саркофагах диких камінців.
У римських днів замучені підошви.
Засмучені у вуст моїх кінці.
Хто це? Хто-хто? Та хто ж? – Ви.
Пробачення, провидення і злість.
Автобусом пригод на стерплу попу.
І пиріжків ніхто уже не їсть
Із сиру й кропу.
Їдяться нерви.
Жадно п’ється кров
І кулаком між очі геть погаслі.
Це заздрість тих, хто вік живе у маслі.
Це тупість неподоїних коров.
Голки між ребра.
На макушці ртуть
І матюки дебелим ситим слоєм
Канікулів цих римських не забуть.
Спасибі, Боже, що ти був зі мною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223138
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2010
автор: Келя Ликеренко