Мовчазний свідок наших бід,
Весляр без душі і серця -
Ми здригаємось кожен раз
Коли Харон сміється.
Він не знає імен і дат.
Води безнадійне скерцо
Затихає в черговий раз,
Коли Харон сміється.
Світ млином гортає душі,
І біль луною озветься,
Коли черга нова в туман –
Харон собі сміється.
Стікс уже не лікує ран.
Дірявий човен, здається.
Згасає вогник надії
Коли Харон сміється.
Уже хтось листа отримав,
Або на причалі мнеться.
І мені незабаром, знаю,
Харон усміхнеться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223212
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.11.2010
автор: Quadro.Tony