Коли Харон сміється

Мовчазний  свідок  наших  бід,
Весляр  без  душі  і  серця  -
Ми  здригаємось  кожен  раз
Коли  Харон  сміється.

Він  не  знає  імен  і  дат.
Води  безнадійне  скерцо
Затихає  в  черговий  раз,
Коли  Харон  сміється.

Світ  млином  гортає  душі,
І  біль  луною  озветься,
Коли  черга  нова  в  туман  –
Харон  собі  сміється.

Стікс  уже  не  лікує  ран.
Дірявий  човен,  здається.
Згасає  вогник  надії
Коли  Харон  сміється.

Уже  хтось  листа  отримав,
Або  на  причалі  мнеться.
І  мені  незабаром,  знаю,
Харон  усміхнеться.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223212
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.11.2010
автор: Quadro.Tony