Одинока. Здавалося б - скрізь люди,
Дома жде єдиний, що тобі стіна,
В телефоні ннатцять різних номерів,
Та в душі ти все ж одна.
Тобі товариш - осінній дощ,
Бо в його краплях рахуєш бажання.
Життя іде, десятком третім поспіша,
А ти не хочеш жити, як в останнє.
Чи є ще мрії? Десь далеко...
В чужій реальності не так вони й потрібні.
Іншопланетянка. Ти гість на цій планеті,
Тому з тобою решта світу не подібні.
І коли місяць в повні виграє
Ти відчуваєш потяг незрозумілий,
Якби ж Спаситель крила дав -
Ти б з світу цього відлетіла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223223
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2010
автор: Ardoss