Проростає туман

...  хочеться  холоду  на  дні  твого  горнятка,
а  все,що  не  робиться  тільки  ж  на  краще?
Хтось  ховає  мій  слід  під  теплом  арафатки
і  говорить,  що  снилась  торік  (пропаща).
Тоді    і  з"являється  віра  в  якісь  невідомі  сили-
пташка  б"єтья  в  вікно,  а  метелик  живе  в  кишені.
Я  малюю  тебе,  а  ти  ніби  зі  скла...ти  з  акрилу,
квіти  сині  і  в  жовту  краплинку  (  зелені  ).
Аромати  від  кольору  -  літо,  зима,  нам  далі,
повиписуй  цитати,  на  себе  приміряй  сліпо.
Це  одне  з  божевіль,  це  одне  із  дарунків  жАлю,
це  бажання  чекати  чогось  надскладного  типу.
Я  ковтаю  слова,  я  не  можу...прошу  контролю,
проростає  туман  і  ковтає  мене,  як  звуки.
Ранок.Вечір.  Не  спати.  Мовчиш?  Дай  волю...
Проростає  туман...  і  з  безсоння  у  вікна  круки.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223227
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2010
автор: Biryuza