Вогнями манить звечоріле місто.
Мене чекаєш ти, та все дарма.
Ховаюсь між машин, немов в намисті;
Сміюсь я зараз, та в душі зима.
Ти зрозумів мене, ти зміг простити,
Та відпустити ти мене не зміг.
Не знаєш як без мене далі жити,
В душі як розтопити смутку сніг.
Забути як чарівную усмішку,
Очей блакить, солодкії вуста?
Читав мене - розгорнутую книжку
Тепер для тебе, любий, я пуста.
Ти обіцяв любов, тепло і ніжність,
Плекати нашу долю обіцяв
Та не чекав ти, що одвічна вірність
Не буде нам служити до кінця.
Пробач мене. Так прикро, я не можу
Вселити в серце мертвую любов.
Нехай надалі Бог нам допоможе
Не згадувать минуле знов і знов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223337
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2010
автор: Катерин_ка